ЗИМА.
Люблю лінуватись, на перині в м’яких подушках, витягувати ноги вздовж тіла лежачи, таким чином, не поспішати з пів годинки, або менше. Солодкі відчуття пробудження роблять вдалим день. Сьогодні вдаю наче сплю. Не хочу вставати, мої плани сніданок у ліжку.
Спокусливі пахощі наче хижі риби пливуть до моєї кімнати від кухні. Аромати. Люблю.
Слухаю.
Посуд не дзвенить, значить не скоро.
Задумала як тільки він зайде, прикинуться сплячим малим підсліпуватим котеням. На пару хвилинок. Це значить, буду лінуватись ще довгенько, та трохи хвилин зверху. Така моя мова. Я сонько.
Розпатлані коси. Люблю їх такими, вони мені личать краще зачесаних.
На пару секундок
підвелась вперед тулубом у позу форми "L" різко сівши, здумалась та плюхнулась назад на ліжко порушивши спокій повітря. В положені лежа все ж краще.
А щось було до цього? Чи мені щось снилось?
Приходив "сон стояла по коліно у теплому океані чи голяка чи в довгій білій сукні."
Звичайно. Вдіта в білосніжну штуку. Ще мала бліді квіточки тіари. Заплутані й заплетені з волоссям. Сукня скручена, стискала ноги. Я штурхала звільняючись з полону.
Ніжний теплий шовк ковзав по шкірі. Дивно, бо на яву у ліжку, в ногах, лежали нитки з гачком, а уві сні матерія. Пряжа вчора плуталась по ногах. Пряжа зігрівала, була м'якою. Вночі в'язала. Заснула. Тому, мабуть, і снилися теплі пути.
В додаток бачила у сні "вода, мінливо погойдувала білий, місцями де менше складочок прозорий наскрізь шовковий одяг. Мій кокон.
Через короткий час в середині завирували емоції і серце неспокійно загрюкало. Хвилі підтягували назад до берега, то у глиб. Я клякла очікуючи нову з хвилю, що ось-ось через секунду торкнеться мене. Не злякана, відчувала волю, кохання, бурхливу енергію і вдихала чисту вологу.
Посміхалася. Завмирала,
затримувала дихання, непомітно дмухала. Вдихала свіжість! Видихала потай по шпигунські спокій.
Вди-ХА-ЛА свіжість! Видих щастя.
Вди ХА-ЛА Каву!
Обожнюю вигинатися після сну, думати про себе, своє тіло. Шалено добрі такі миті. Приємно тягнуться руками, ногами по різні боки.
Літати лежачи на місці, не відчуваючи стін, та перешкод.
Це зима. Дивлюсь у вікно. За великим світлим вікном сніг.
Люблю пухнастий чистий, ніжний, із блискітками, його багацько. Боже мій, як то красиво! Нарешті ВОНА. Ранкові пухнасті покрови у вікні
дають надію на щасливе буття.
На кухні дзвенить посуд. Це чудово!
І навіть капці хутряні ніхто не пхнув під ліжко.
У мене
є
все.
Дівчата, ви засинаєте коли займаєтесь в'язанням?
Автор статті: Ok_SD28
